Introduction
The Parish of Saint Nicholas the Wonderworker in Perth has been a spiritual home for generations of Ukrainian Orthodox faithful in Western Australia. Its history is a story of faith, sacrifice, dedication, and the preservation of Ukrainian Orthodox tradition far from the homeland.
Вступ
Парафія Святого Миколая Чудотворця в Перті є духовним домом для поколінь українських православних вірних у Західній Австралії. Її історія — це історія віри, жертовності, праці та збереження української православної традиції далеко від рідної землі.
Beginnings
The desire to establish an Orthodox parish in their new country of settlement already existed among many Ukrainians who arrived in Australia after the Second World War on ships such as Anna Salen, Fairsea, Mozaffari, and others that carried refugees from Europe.
None of the travellers knew exactly which part of Australia would become their new home. Although many transports were directed to Melbourne, some settlers were brought to Northam in Western Australia. There, a committee was quickly formed to organise church life and invite an Orthodox priest to provide spiritual care for the faithful in Western Australia.
Members of this early committee included V. Zub, I. Shorsh, T. Boyko, and Y. Hlyva, with additional assistance from Mr T. Datsko, who was a Catholic.
At the same time, Ukrainians who had arrived earlier in Perth had already begun to organise the Ukrainian community and work toward establishing parish life. However, finding a priest willing to come to Western Australia proved difficult.
The administrator of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Australia at that time, the ever-memorable Protopresbyter Ananiy Teodorovych, appealed to Fr Hryhorii Fomichevsky to provide spiritual care for the faithful of the UAOC in Western Australia.
Fr Hryhorii Fomichevsky arrived in Perth on 22 June 1950, and on 25 June 1950 he celebrated the first Divine Liturgy.
Початки
Бажання мати власну православну парафію в новій країні поселення жило в серцях багатьох українців, які після Другої світової війни прибували до Австралії на кораблях Anna Salen, Fairsea, Mozaffari та інших суднах, що перевозили біженців з Європи.
Ніхто з подорожніх не знав наперед, до якого саме штату Австралії вони потраплять. Хоча багато транспортів прямували до Мельбурна, частину переселенців було привезено до міста Northam у Західній Австралії. Саме там швидко утворився комітет, який взявся за організацію церковного життя та запрошення православного священика для духовної опіки над вірними.
До цього комітету увійшли В. Зуб, І. Шорш, Т. Бойко та Є. Глива. Активну допомогу також надавав католик п. Т. Дацко.
У той же час українці, які прибули раніше до Перта, вже почали організовувати українську громаду та працювати над формуванням церковного життя. Проте знайти священика, який погодився б приїхати до Західної Австралії, було непросто.
Тодішній адміністратор Української Автокефальної Православної Церкви в Австралії, блаженної пам’яті протопресвітер Ананій Теодорович, звернувся до о. Григорія Фомічевського з проханням взяти на себе духовну опіку над вірними УАПЦ у Західній Австралії.
Отець Григорій Фомічевський прибув до Перта 22 червня 1950 року, а 25 червня 1950 року відслужив тут першу Божественну Літургію.
Formation of the Parish
On the same day that the first Divine Liturgy was celebrated, a meeting of parishioners was held during which the first Parish Council was elected. Fr Hryhorii Fomichevsky was elected chairman.
Members of the council included V. Zub, I. Shorsh, T. Bershchak, I. Omelchenko, N. Movchan, and T. Boyko. The Audit Commission included I. Dobrosko, V. Kravchuk, and V. Kvitko.
Initially Fr Fomichevsky was temporarily based in Northam, where the first parish and camp chapel were established. Mr Borys Tsukanovych became the head of the parish, and the first service there was celebrated on 2 July 1950.
The choir was led by Mgr Ya. Mykytyuk, who together with his wife made a significant contribution to the development of church life.
The Northam parish existed for one year. Services were celebrated alternately — one Sunday in Perth and the next in Northam. From May 1951 the Northam parish ceased to exist, and Fr Fomichevsky settled permanently in Perth, where work began on building a church.
Формування парафії
У день першої Божественної Літургії відбулися збори парафіян, на яких було обрано першу Парафіяльну раду. Головою став о. Григорій Фомічевський.
До складу ради увійшли В. Зуб, І. Шорш, Т. Берщак, І. Омельченко, Н. Мовчан і Т. Бойко. До Контрольної комісії було обрано І. Доброска, В. Кравчука та В. Квітка.
Після прибуття о. Фомічевського його тимчасово поселили в Northam, де було організовано першу парафію та таборову каплицю. Головою громади став п. Борис Цуканович, а перше богослужіння там відбулося 2 липня 1950 року.
Хором керував мгр. Я. Микитюк, який разом зі своєю дружиною зробив значний внесок у розвиток церковного життя.
Парафія в Northam проіснувала один рік. Богослужіння відправлялися почергово — одну неділю в Перті, наступну в Northam. Від травня 1951 року парафію в Northam було ліквідовано, а о. Фомічевський оселився постійно в Перті, де розпочалася праця над будівництвом храму.
Construction of the Church
The question of building a church became particularly urgent after the visitation of Archbishop Ioan and Protopresbyter Ananiy Teodorovych on 5 June 1953.
Three hundred pounds were collected in cash, and parishioners pledged a further 882 pounds. A plot of land was purchased for the church, and it was registered in the names of trustees: Fr Fomichevsky, P. Shlikhta, and A. Redko.
After Fr Fomichevsky moved to Melbourne in 1954, Fr Ivan Perelazny became parish priest. His contribution to the development of the parish and the construction of the church was very significant.
On 9 July 1959 Bishop Varlaam of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church arrived in Perth for a canonical visitation. On 12 July 1959 he consecrated the newly built church.
The church was built largely through the dedicated work of the parishioners themselves, who levelled the ground on a steep hill and constructed a small but beautiful brick church.
Будівництво храму
Питання будівництва храму стало особливо актуальним після візитації архієпископа Іоана та протопресвітера Ананія Теодоровича 5 червня 1953 року.
Було зібрано 300 фунтів готівкою, а парафіяни пообіцяли ще 882 фунти. Завдяки цьому було придбано земельну ділянку для будівництва храму. Землю зареєстровано на довірених осіб: о. Фомічевського, П. Шліхту та А. Редька.
Після від’їзду о. Фомічевського до Мельбурна у 1954 році настоятелем став о. Іван Перелазний. Його внесок у розбудову парафії та храму був дуже значним.
9 липня 1959 року до Перта прибув владика Варлаам, єпископ УАПЦ, який 12 липня 1959 року освятив новозбудований храм.
Храм був побудований значною мірою завдяки жертовній праці самих парафіян, які власними руками вирівняли місце на пагорбі та збудували невелику, але гарну муровану церкву.
Further Development
In the following decades the parish continued to grow and develop. Parishioners worked to beautify the church and parish hall, organised community activities, and maintained strong spiritual life.
In 1968 Fr Valentyn Movchan became the parish priest and served the parish faithfully for many decades. Under his leadership the parish strengthened both spiritually and socially.
In 1983 a new carved iconostasis was installed. The woodwork was completed in Perth, while the icons were painted in the United States by the well-known iconographer Borys Makarenko.
Подальший розвиток
У наступні десятиліття парафія продовжувала зростати та розвиватися. Парафіяни працювали над прикрашенням храму та парафіяльного дому, організовували громадські заходи та підтримували активне духовне життя.
У 1968 році настоятелем став о. Валентин Мовчан, який багато десятиліть віддано служив громаді. Під його проводом парафія значно зміцнилася духовно та організаційно.
У 1983 році було встановлено новий різьблений іконостас. Різьблення виконано в Перті, а ікони написано відомим іконописцем Борисом Макаренком у США.
Choir and Church Life
From the very beginning, an important part of the spiritual and cultural life of the parish was its church choir. As parish life developed, Ukrainian settlers made sure that the services were enriched by singing that preserved the tradition of Ukrainian sacred music.
The first conductors were Mr V. Kravchuk and Professor Petro Shyhymaha, a well-known leader in the Ukrainian community of Perth. For about thirteen years, Professor Shyhymaha directed the church choir while also serving the Ukrainian community and school.
After his death, the leadership of the choir passed to his daughter, Mrs Zoya Cherkasova. She began this ministry around 1968 and continued to conduct the choir for nearly fifty years.
Through her many years of service, the choir became an inseparable part of the liturgical life of the parish. The Shyhymaha–Cherkasov family also preserved many photographs and memories of the church and community life of Ukrainians in Perth.
Хор і церковне життя
Важливою частиною духовного та культурного життя парафії від самого початку був церковний хор. Разом із розвитком парафіяльного життя українські переселенці подбали про те, щоб богослужіння супроводжував спів, який підтримував традицію української церковної музики.
Першими диригентами були п. В. Кравчук і проф. Петро Шигимага — знаний діяч української громади Перту. Близько тринадцяти років професор Шигимага керував церковним хором, а також служив українській громаді та школі.
Після його смерті керівництво хором перейняла його донька, пані Зоя Черкасова. Вона розпочала це служіння приблизно у 1968 році й продовжувала диригувати хором майже п’ятдесят років.
Завдяки її багаторічній праці церковний хор став невід’ємною частиною богослужбового життя парафії. Родина Шигимаги–Черкасових зберегла також чимало світлин та спогадів про церковне і громадське життя українців у Перті.
Later Years, the Iconostasis, and Parish Unity
In the following decades, parishioners worked diligently to beautify the church and parish hall. Many families took an active part in parish life, and numerous laypeople served on the Parish Council, in the brotherhood, the sisterhood, and other parish bodies.
In 1983, with the arrival in Perth of the well-known iconographer Borys Makarenko, the Parish Council decided to install a new carved iconostasis with new icons. The wood carving was completed in Perth, while the icons were painted by Borys Makarenko in the United States.
The schism that had arisen in 1968 was officially and canonically resolved in 1985, when the parish fully returned to the jurisdiction of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church.
The Brotherhood and Sisterhood of Saint Nicholas also played a major role in parish life, helping to acquire items for the church and organising meals, events, and parish celebrations.
Подальші роки, іконостас і єдність парафії
У наступні десятиліття парафіяни багато працювали над прикрасою храму та парафіяльного дому. У житті парафії активно брали участь багато родин, а численні миряни служили в Парафіяльній раді, братстві, сестрицтві та інших структурах громади.
У 1983 році, з прибуттям до Перта відомого іконописця Бориса Макаренка, Парафіяльна рада вирішила встановити новий різьблений іконостас із новими іконами. Дерев’яну різьбу було виконано в Перті, а ікони написано Борисом Макаренком у США.
Розкол, який виник у 1968 році, був офіційно та канонічно завершений у 1985 році, коли парафія повністю повернулася під юрисдикцію Української Автокефальної Православної Церкви.
Братство і сестрицтво святого Миколая також відіграли велику роль у житті парафії, допомагаючи у придбанні речей для храму, організації трапез, імпрез і парафіяльних свят.
Note
After the events of the late 1960s, when the parish was passing through a difficult period of change, part of its documentation and archival material ended up outside the community. Despite various attempts to recover these materials, this has not yet been possible.
For this reason, the present historical overview cannot include every detail of the parish’s history, but it does present its principal milestones. We sincerely hope that, in time, this history may be enriched further through memories, photographs, and documents preserved by the families of our parishioners and their descendants.
Примітка
Після подій наприкінці 1960-х років, коли парафія переживала непростий період змін, частина документації та архівних матеріалів опинилася поза межами громади. Попри різні спроби повернути ці матеріали, зробити це поки що не вдалося.
Тому цей історичний нарис не охоплює всіх фактів з історії парафії, але подає її головні етапи. Ми щиро сподіваємося, що з часом цю історію вдасться доповнити завдяки спогадам, фотографіям та документам, які можуть зберігатися в родинах наших парафіян або їхніх нащадків.
