History of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Australia

“Blessed is the Kingdom of the Father and the Son and the Holy
Spirit, now and ever and unto the ages of ages.”

This God praising statement marked the beginning of the first Ukrainian Orthodox Divine Liturgy held at St. John the Baptist Anglican Church in Reid, A.C.T., on Sunday 26 September 1948. Father Ananij Teodorowych led the service, establishing not only the Parish of St. Nicholas in Canberra, but marking the beginning of the Ukrainian Autocephalic Orthodox Church in our parents newly adopted homeland, Australia.

 

Ukrainians suffered tremendously during the twentieth century enduring the hardships of World War I, where afterwards Ukraine was subsequently occupied by both Poland and Russia; the Great Famine of 1932-33, where seven million or more people were mercilessly starved to death by the Soviet regime and in World War II, where they were caught between the two brutal dictatorships of Nazi Germany and Soviet Russia. However, the Ukrainian clergy and lay faithful created the Ukrainian Autocephalic Orthodox Church in 1921, which was brutally and completely liquidated by the Soviet regime by 1937 and was never recognised by world Orthodoxy. The “rebirth” of the Ukrainian Autocephalic Orthodox Church (UAOC) occurred in 1942 under the authority of Metropolitan Dionisij of the Autocephalous Orthodox Church of Poland, who authorised the consecration of hierarchs for Ukraine. This rebirth was doomed from the outset as both the Soviet government and the occupying  Germans  forces  utilised  it, each  for  their own  purposes, before killing or exiling hierarchs, clergy and faithful. Several UAOC bishops and priests were able to escape to the West, thus keeping alive the hope of a truly Autocephalous Church for the Ukrainian nation.

 

Australia was one of the few western countries where the UAOC would continue to exist under the Freedom of Religion and immigration laws. Fr Ananij Teodorowych arrived in Australia in 1948 becoming the Spiritual Administrator of the Australia and New Zealand Eparchy, appointed by Metropolitan Polikarp of the UAOC in Western Europe.  With this appointment, the Australia – New Zealand Eparchy became a part of the UAOC centred in Western Europe, headed by a Synod of Bishops created by the hierarchs who were able to escape the Soviet and Nazi regimes in Ukraine.  St. Nicholas parish in Canberra was the first established parish in Australia in that same year. Various parishes were established in other capital cities by priests who arrived in 1949.

 

Bishop Sylvester arrived in 1949. Unfortunately, a division occurred between Bishop Sylvester and UAOC Hierarchy in 1950 and that division characterised the Eparchy in Australia for several decades.   The prime hierarchs of the Eparchy as part of the UAOC in Diaspora were/are the following:  Metropolitan Policarp (+1953), Metropolitan Nikanor (+1969), Metropolitan Mstyslav (+1993), Metropolitan Anatolij (+1997), Metropolitan Constantine (+2012) and Metropolitan Antony (2012-Present).  Hierarchs who have served the Ukrainian Orthodox faithful of Australia and New Zealand – both in our Ukrainian Autocephalous Eparchy and in other capacities:  Archbishop Sylvester (Hayevsky) (+1963), Archbishop Ivan (Danyliuk) (+1954), Archbishop Varlaam (Solovij) (+1966), Bishop Donat (Burtan) (+1971), Archbishop Volodymyr (Didovych) (+1990), Bishop Antony (Scharba) (1990-2000) Archbishop Ioan (Derewianka) (2000-2016).  Serving as Spiritual Administrator or as President of the Consistory of our Eparchy were/are: Fr. Ananij Teodorowych (1949-1971), Fr. Oleksander Teodorowych (1978-79), Fr. Alexander Pihulewsky (1981-1991), Fr. Mykola Serdiuk (1991-2016) and Fr. Michael Solomko (2016-Present).

 

The history of division in the life of the Eparchy is a complicated one, which we will not attempt to discuss for our purposes here.  We will leave this explanation for the individual who will write the history of the Eparchy when that becomes possible.  It will suffice for us to say the division continued far too long resulting eventually in two jurisdictions – one under the Ukrainian Orthodox Church of Canada and the other under the Ukrainian Autocephalic Orthodox Church in Diaspora. Many attempts were made to resolve  the  issues  that  divided  a  small  community  so broadly with  little success. Metropolitan  Mstyslav  and  Metropolitan Andrew of the Ukrainian Orthodox Church of Canada attempted to come to a resolution in the years 1972-1985, but the final step was not taken and life continued in both jurisdictions.  We must state that even though the division existed, the faithful of the Church were being served according to the legacy and traditions of our Holy Ukrainian Orthodox Church. All the hierarchs listed contributed to the history of our Church in Australia and New Zealand and it would be Inappropriate to attempt to diminish the role of any of them. 

 

The Sobor of 1981 elected Fr. Alexander Pihulewsky as the President of the Consistory. In 1983, Metropolitan Mstyslav appointed Archbishop Volodymyr (Didowych) of London as Eparchial Bishop. Father Alexander worked diligently and faithfully with Archbishop Volodymyr in the development of the Ukrainian Orthodox Church Eparchial Centre in the nation’s capital, Canberra. Our Ukrainian Holodomor Memorial was erected on the grounds of the UAOC Parish of St. Nicholas in Canberra, by donations from Ukrainian community members Australia wide. It was blessed on 11 October 1985 by Archbishop Volodymyr and unveiled and dedicated by Mr John Howard M.P., who later became Prime Minister of Australia.  Eparchial Sobors of the UAOC in 1985 and 1988 were chaired by Archbishop Volodymyr. On 23 October 1988, Archbishop Volodymyr blessed the newly built Memorial Centre to mark 1,000 years of the Baptism of Ukraine into the Holy Orthodox Faith. It included a separate Memorial Chapel, Bishop’s office and residence, conference facility, archive room and a library – reading room. The Ukrainian Kozak Baroque architectural style makes it a unique Canberra landmark. Building of the Memorial Centre project was overseen by Mr Yurij Denysenko.

 

Outstanding features of the Memorial Centre are the beautiful mosaics that were created by his brother Mr Leonid Denysenko. The Project was funded by the contributions and donations of Ukrainian Orthodox faithful and Ukrainian community members Australia wide.

 

Archbishop Volodymyr reposed in the Lord on 20 January 1990. His successor was appointed at that time in the person of then Bishop Antony, our present Metropolitan. The first action of Bishop Antony was to appoint a Commission, which would work for the final unity of the Church. In agreement with His Eminence Bishop Vasily of the Ukrainian Orthodox Church of Canada a joint Commission was formed and began its work.  During this time, Metropolitan Mstyslav was elected in June 1990 as the first Patriarch of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Ukraine.  He was enthroned as Patriarch at St. Sophia Cathedral, Kyiv in December of that year. As a token of the love of the faithful of Australia, Bishop Antony presented a wonderful gift of love to the Patriarch in honour of his Enthronement, to utilise as he found necessary in rebuilding the Church in Ukraine. This was a gift from not only the parishes of our Eparchy, but from almost all the parishes of Australia, regardless of jurisdiction.

 

The Unification Commission continued to work diligently at resolving any and all issues and concerns, and finally, at a unification Sobor held in Canberra,    December    1991,   with    the    blessings   of   His   Eminence Metropolitan Mstyslav and His Eminence Metropolitan Vasily the complete unity of the Church in Australia was announced. Protopresbyter Mykola Serdiuk was elected as President of the Consistory and served for the next twenty-five years, first for ten years under the guidance of then Archbishop Antony and then under Archbishop Ioan, navigating the ups and downs of the life of the Eparchy for the glory of God and the edification of the faithful.

 

Patriarch of Kyiv and All Ukraine Mstyslav reposed in the Lord on 11 June 1993 and was succeeded by His Eminence Metropolitan Anatolij, who was succeeded by Metropolitan Constantine in 1998. The Ukrainian Orthodox Church of the USA and its Latin America Eparchy, the UAOC of Western Europe, Great Britain, Australia and New Zealand entered into Eucharistic Communion under the omophorion of the Patriarch of Constantinople and world Orthodoxy in 1995 and in 1996 the Permanent Conference of Ukrainian Orthodox Bishops beyond the Borders of Ukraine was formed. In 1999, at the Sobor of the Ukrainian Orthodox Church in the Diaspora, Bishop Ioan (John) Derewianka was elevated to rank of archbishop and was assigned Bishop of the Eparchies of Western Europe and of Great Britain. In 2000, Metropolitan Constantine assigned Archbishop Ioan (John) Derewianka, at the request of the Eparchy Consistory, as Bishop of our Australia and New Zealand Eparchy.

 

At the Sobor of 2016, Archbishop Ioan Derewianka submitted a request for retirement to Metropolitan Antony due to health reasons. The Metropolitan accepted the request and released His Eminence from his Archpastoral role in the Eparchy. Metropolitan Antony gave serious consideration to the matter and decided to once again take upon himself the responsibilities of the ruling Hierarch of the Australian and New Zealand Eparchy. At this same Sobor, Protopriest Michael Solomko, the first Australian born priest ordained for the Eparchy, from the St. Nicholas UAOC Parish in Canberra, was elected as President of the Consistory.

 

Source:
“75 Years of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Australia and New Zealand and Ukrainian Settlement in Australia”
Published by the Consistory of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Australia and New Zealand. 2023

“Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа, нині і повсяк час і на віки вічні.”

Цей благословенний вислів відзначив початок звершення нашою Українською Автокефальною Православною Церквою першої Святої Літургії на Австралійській Землі, відправленої в Англіканській церкві Св. Іоанна Хрестителя в Reid ACT. В цьому храмі сімдесят років тому, у неділю 26-го вересня 1948 р.Б., отець Ананій Теодорович промовив ці самі святі слова, проголошуючи не лише початок парафії Святого Миколая в Канберрі, але і зародження Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в придбаній для нас нашими батьками новій Батківщині – Австралії.

Українці багато страждали протягом двадцятого століття, перенісши труднощі Першої світової війни, ще пізніще Україна була окупована  Польщею  і  Росією.  Дальше,  великий   Голодомор 1932 – 33 рр.,  коли радянським режимом було безжально знищено сім мільйонів або і більше людей. В час Другої Світової Війни наш український народ опинився між двома жорстокими диктатурами: нацистською Німеччиною та Радянською Росією. В 1921-му році духовенство та миряни створили Українську Автокефальну Православну Церкву, яка була жорстоко і повністю ліквідована радянським режимом до 1937 року і, на жаль, не була визнана світовим православ’ям. Відродження Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) відбулося в 1942 р. під керівництвом Митрополита Автокефальної Православної Церкви Польщі Дионісія. Це уможливило канонічну хіротонію (висвячення) ієрархів для України. Але це відродження нашої Церкви було приречене з самого початку, оскільки як і радянська влада, так і окупаційна німецька влада  віднеслись до неї, кожен відносно своїх цілей на нашій Землі, звершуючи вбивства та висилаючи ієрархів, духовенство та вірних на заслання. Лише деяким єпископам і священикам вдалося втікти на Захід, зберігаючи тим самим можливість відродження Української Автокефальної Православної Церкви для української нації.

Австралія була однією з небагатьох країн західного світу, де УАПЦерква могла і продовжувала своє існування в рамках законів про свободу віросповідання та еміграцію. Отець Ананій Теодорович, призначений митрополитом Полікарпом УАПЦ з Західної Європи, прибув до Австралії в 1948 році, ставши духовним адміністратором Австралії та Нової-Зеляндії. Цим шляхом Австралійсько-Новозелянська Єпархія стала частиною УАПЦ, орієнтованої на Західну Європу і була під керівництвом Синоду єпископів, які врятувались від радянських та нацистських режимів в Україні. Свято-Миколаївська парафія в Канберрі була першою нашою парафією в Австралії, яка створилася того ж, 1948 року. Інші Парафії нашої Церкви були засновані в стейтових столицях священиками, які прибули в 1949 році.

Єпископ Сильвестр прибув до Австралії в 1949 році. Дальше, в 1950 році, на жаль, відбулося розділення між єпископом Сильвестром та ієрархією УАПЦ, і цей розділ тривав в нашій Церкві в Австралії протягом декількох десятиліть. Головними правлячими Митрополитами Єпархії, частини УАПЦ в діаспорі, були такі: Митрополит Полікарп (+1953), митрополит Ніканор (+1969), митрополит Мстислав (+1993), митрополит Анатолій (+1997), митрополит Константин (+2012) і митрополит Антоній (2012-по сьогодні). Ієрархи, які очолювали нашу українську православну паству в Австралії та Новій- Зеландії: архієпископ Сильвестр (Гаєвський) (+1963), архієпископ Іван (Данилюк) (+1954), архієпископ Варлаам (Соловій) (+1966),   єпископ    Донат   (Буртан)    (+1971),    архієпископ   Володимир (Дідович) (+1990), архиєпископ Антоній (Шерба) (1990-2000) архієпископ Іоан (Дерев’янка) (2000-2016). Духовними Адміністраторами або Головами Консисторії нашої Єпархії були/є; о. Ананій Теодорович (1949-1971), отець Олександр Теодорович (1978-79), отець Олександер Пігулевський (1981-1991), отець Микола Сердюк (1991-2016) та отець Михайло Соломко (2016 р. – по сьогодні).

Історія поділу в житті нашої єпархії є складною і не однозпачною, ми не будемо торкатися її тепер, а залишимо це пояснення для тих, хто буде писати історію нашої у відповідний час. Достатньо лише сказати, що поділ продовжувався надто довго, і в результаті цього наша Церква в Австралії перебувала в двох юрисдикціях – під Українською Православною Церквою Канади та під Українською Автокефальною Православною Церквою в Діаспорі. Було багато спроб вирішити питання поділу Єпархії, але в продовж довгого часу це не мало успіху. Митрополит Мстислав з УПЦ США та Митрополит Андрій Української Православної Церкви Канади намагалися приймати рішення до об`єднання в 1972-1985 роках, але остаточного кроку не було зроблено і життя продовжувалося окремо в обох юрисдикціях. Треба сказати, що хоч розділення існувало, але священство та вірні Церкви служили відповідно до канонів Церкви, спадщини та традицій нашої Святої Української Православної Церкви. Всі згадані ієрархи однаково спричинилися до розбудови життя нашої Церкви в Австралії та Новій – Зеляндії і було б нерозумно спробувати зменшити роль будь-кого з них.

Собор 1981 року обрав отця Олександра Пігулевського адміністратором консисторії Єпархії. У 1983 році митрополит Мстислав призначив архиєпископа Лондонського Володимира (Дідовича) нашим Єпархіальним єпископом. Отець Олександр плідно та вірно працював з архиєпископом Володимиром для справи створення Єпархіального центру Української Православної Церкви в столиці Австралії – Канберрі. Український Меморіал Голодомору на території нашого Православного Центру було зведено на базі Парафії Святого Миколая в Канберрі УАПЦ, за пожертвами української громади в Австралії.  Меморіал був посвячений 11 жовтня 1985 року архиєпископом Володимиром і урочисто відкритий в присутності Джона Говарда, який згодом став Прем’єр-міністром Австралії. Єпархіяльні собори УАПЦ у 1985 та 1988 роках очолював архиєпископ Володимир. 23 жовтня 1988 року архиєпископ Володимир благословив та освятив новозбудований Меморіальний Український Православний центр, присвячений до Ювілею 1000 ліття Хрещення України у Святу Православну віру.

Споруда   включає   також   окрему   меморіальну   дзвінницю,  бюро  та резиденцію єпископа, конференційний зал, архівну кімнату та бібліотеку-читальню. Архітектурний стиль українського козацького барокко робить наш Православний  Центр унікальною спорудою в центрі міста Канберри.

Будівельний проект “Меморіального центру” здійснював пан Юрій Денисенко. Особливими рисами Меморіального Православного центру є прекрасні мозаїки, створені його братом Леонідом Денисенком. Проект фінансувався за рахунок внесків та пожертв українських православних людей та членів українських громад  Австралії.

20 січня 1990 року архієпископ Володимир відійшов у Вічність. Його наступником став архиєпископ Антоній, наш теперішній митрополит. Першим заходом архиєпископа Антонія було призначити комісію, яка працювала б для остаточної єдності нашої Церкви в Австралії. У згоді з Його Високопреосвященством Архиєпископом Василієм з Української Православної Церкви Канади, Архиєпископ Антоній сформував спільну комісію та розпочав об`єднуючу роботу. В цей час (червень 1990 року) митрополит Мстислав був обраний першим патріархом Української Автокефальної Православної Церкви в Україні. У грудні того ж року Архиєпископ Антоній став заступником Патріарха, призначений у Софійському соборі в м. Києві. Як символ любові та відданості, від вірних Австралії, Архиєпископ Антоній передав Патріарху щирий дар любові на честь Його Інтронізації, який він використовував для відновлення  Церкви  в  Україні.  Це  був  дарунок  не  тільки  від  парафій нашої Єпархії, але й практично  від  усіх  парафій  в  Австралії, незалежно від їх юрисдикційної приналежності.

Комісія об’єднання продовжувала наполегливо працювати над вирішенням усіх питань та проблем, і, нарешті, на об’єднавчому соборі, що відбувся в Канберрі в грудні 1991 року, з благословення Його Високопреосвященства митрополита Мстислава та Його Високопреосвященства митрополита Василя повна єдність нашої Церкви в Австралії була досягнена. Протопресвітер Микола Сердюк був обраний Головою Консисторії Єпархії і перебував на цій посаді наступні двадцять п’ять років:  десять років під керівництвом Єпархією тодішнього архиєпископа Антонія, а потім під керуванням архиєпископа Іоана, рухаючись підйомами і падіннями в житті Єпархії, та все ж для цілі духовного настановлення вірних.

Патріарх Київський і всієї України Мстислав спочив у Господі 11 червня 1993 року, і Високопреосвященніший Митрополит Анатолій Дублянський став його наступником для нашої Єпархії. В 1998 році Його змінив митрополит Константин з США. В 1995 році Українська Православна Церква США та її Латино-Американська Єпархія, УАПЦ Західної Європи, Великобританія, Австралія та Нова-Зеляндія увійшли під омофор Константинопольського патріархату в Євхаристичну єдність з усім світовим православ’ям, а в 1996 році була створена Постійна конференція Українських Православних Єпископів  за межами України. У 1999 році на Соборі Української Православної Церкви в діаспорі єпископ Іоан Дерев’янка був піднятий до титула архиєпископа і був призначений Правлячим єпископом Єпархій Західної Європи та Великої Британії. У 2000 році митрополит Костантин призначив архиєпископа Іоана Дерев’янка, на прохання Єпархіальної консисторії, на Правлячого єпископа нашої Австралійсько – Новозеляндської Єпархії.

На Соборі 2016 року архиєпископ Іоан Дерев’янка подав прохання про звільнення до митрополита Антонія по причині стану здоров’я. Митрополит прийняв прохання і звільнив Його Високопреосвященство від архипастирської праці в Єпархії. Митрополит Антоній серйозно розглянув стан Єпархії і вирішив знову взяти на себе обов’язки правлячого ієрарха Австралійської – Новозеляндської Єпархії. На цьому ж Соборі, протоієрей Михайло Соломко (перший український православний священик, народжений в Австралії та висвячений в парафії святого Миколая в Канберрі) був обраний Головою Консисторії УАПЦ.

Джерело:
«75 років Української Автокефальної Православної Церкви в Австралії та Новій Зеландії і українського поселення в Австралії»
Видано Консисторією Української Автокефальної Православної Церкви в Австралії та Новій Зеландії. 2023р.